1960-80х: Ненасильницький визвольний рух25.02.1986: «Перебудова» Горбачова як...07.07.1988: Українська Хельсинська сп...1989-1992: Конфлікт Молдови та Придні...08.09.1989: Партія “Рух”21.10.1989: Українська національна па...29.04.1990: Кінець УХС - початок УРСР12.06.1990: Глухий кут Перебудови16.07.1990: Декларація суверенітету24.08.1991: Акт Незалежності12.06.1991: Вибори президента РРФСР18.08.1991: Серпневий путч: перший не...01.12.1991: Референдум проголошення н...08.12.1991: Закріплення розпаду СРСР26.12.1991: Розпад Радянського Союзу14.08.1992: Наступна країна: Абхазія1992-2022: “Руський мір”02.07.1993: Постанова про "Основні на...21.09.1993: Економіка злочинності05.12.1994: Будапештський меморандум11.12.1994: Тактика “Захист російсько...28.06.1996: Конституція України03.07.1996: Другий термін Єльцина02.09.1996: Грошова реформа - зʼявила...31.05.1997: Договір дружби11.06.1998: Стратегія інтеграції Укра...25.03.1999: Загибель Вʼячеслава Чорно...31.12.1999: Путін спадкоємець Єльцина07.08.1999: Дагестанська війна26.08.1999: Друга Російсько-Чеченська...31.12.1999: Фатальне рішення Єльцина29.09.2003: Керченська дамба30.10.2004: Фальсифікація виборів Яну...22.11.2004: Помаранчева революція05.03.2007: Переговори з ЄС про нову ...02.04.2008: План для вступу в НАТО08.08.2008: Російсько-Грузинська Війна09.09.2008: Паризький саміт07.02.2010: Янукович президент21.04.2010: Харківські Угоди19.12.2011: 15-й саміт Україна-ЄС Київ29.11.2013: Янукович відхилив асоціац...30.11.2013: Розгін мирного мітингу30.11.2013: Революція Гідності20.02.2014: Анексія Криму21.03.2014: Підписання політичної час...07.04.2014: Окремі райони Донбасу та ...07.06.2014: Президентом України стає ...17.07.2014: MH1710.08.2014: Іловайський котел16.09.2014: Ратифікація асоціації Укр...27.02.2015: Вбивство Бориса Нємцова30.09.2015: Карт-бланш для Путіна11.06.2017: Безвізовий режим20.05.2019: Інавгурація Володимира Зе...04.03.2020: Курс залишається незмінним26.02.2021: Указ повернути Крим23.08.2021: Саміт Кримської Платформи24.02.2022: Вторгнення армії РФ
Вторгнення армії РФ

24.02.2022

Вторгнення армії РФ

24 лютого 2022 року о 5.00 Російська Федерація наносить авіаудари ракетами по центрах військового управління, аеродромах, військових складах майже по всій території України, яка є незалежною, суверенною, демократичною центральноєвропейською країною. У вас постане питання: що ж так могло налякати найбільшу за площею країну світу, яка володіє однією з найчисельніших і найкраще підготовлених армій, що за кількісним складом в п’ять разів переважає армію України?!

На це питання може дати відповідь лише одна людина: Володимир Путін – президент РФ. Але він мовчить, тому що вірить у міфи, які сам же й вигадує для своїх громадян: що у 21-му столітті у центрі Європи є країна Україна, якою керують нацисти і в яку потрібно вторгнутися, щоби захистити українців від вигаданих Путіном псевдоворогів.

Російською авіацією було атаковано столицю України – Київ, міста: Бровари, Бориспіль, Харків, Херсон, Чернігів, Суми, Маріуполь, Бердянськ, Краматорськ, Луцьк, Одесу, Івано-Франківськ та ін., внаслідок чого з’явилися жертви серед мирного цивільного населення, сотні людей загинуло і ще більше зазнали поранень; найстрашніше, що серед жертв є багато дітей, як загиблих, так і поранених.

Загалом 18 регіонів України зазнали авіабомбардування вранці 24 лютого 2022 року.

Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі та Криму, тимчасово окупованого Росією у 2014 році , безпринципно порушивши державні кордони та вкотре посягнувши на територіальну цілісність України.

У Кремлі офіційною причиною вторгнення назвали страх… саме страх, загроза, яку вони [росіяни] відчувають з боку України, і саме тому Російська Федерація вирішила провести спеціальну військову операцію з «денацифікації» і «демілітаризації» України та її мирного населення.

В України дуже добрі сусідські відносини з країнами Євросоюзу, які її оточують. Навіть більше - діє безвізовий режим і громадяни безперешкодно можуть подорожувати світом, Україна претендує стати повноправним членом ЄС та НАТО. Невже ви думаєте, що європейські країни дозволили б так легко і безперешкодно проникати на свою територію носіям нацистської ідеології?! Може саме цього і злякався Володимир Путін? Він злякався європейського вибору України. Він злякався того, що вона [Україна] віддаляється, стає частиною європейської сім’ї і більше ніколи не ввійде до уявної Російської імперії, міф про яку Путін впродовж всього свого правління виношує у своїй голові. Він злякався надзвичайно потужної зброї, яка є в українців, але якої немає у росіян: дух і прагнення до свободи!

Вже наступного дня 25.02 путінська армія почала відкрито бомбити і руйнувати цивільну інфраструктуру і житлові будинки, відійшовши від своїх власних декларацій про те, що жоден цивільний не постраждає під час їхньої так званої «визвольної спецоперації». Російська ракета влучила у житловий будинок на вулиці Лобановського у Києві, столиці суверенної, вільної, демократичної центральноєвропейської держави - у 21-му столітті! Це не об’єкт воєнної інфраструктури, це багатоквартирний будинок, де жили мирні цивільні люди. Люди, які просто хочуть жити, розправивши плечі і дихати на повні груди повітрям свободи у вільній країні, без диктату та вказівок. Ви, європейці, називаєте це європейськими стандартами, українці ж – своєю природною потребою, бо українці – нація вільних людей. Український народ – не раби, ніколи ними не були і ніколи не будуть.

Путін планував захопити Україну за один день, а повністю встановити над нею контроль – за три. План бліцкригу зазнав фіаско. Війська Російської Федерації, що незаконно вдерлися на територію незалежної України, отримали потужний несподіваний відпір як від української армії, так і від цивільного мирного населення, яке просто захищає свій дім, свою родину, свою Батьківщину.

Станом на сьомий день ворожого вторгнення військ Росії на територію України у центрі Європи гинуть мирні, ні в чому невинні, люди: жінки, діти, літні. Від рук російських окупантів загинуло близько 2000 цивільних мирних жителів України, з них 20 дітей, вони [росіяни] руйнують інфраструктуру столиці Києва і найбільших міст України, спалюють музеї та руйнують пам’ятки архітектури, що є безцінними надбаннями загальноєвропейської культури і мистецтва.

У центрі Європи на території України зараз триває війна. Це війна за свободу. Війна за право на вибір: йти у європейське майбутнє чи залишатися у застійному минулому.