1960-80х: Ненасильницький визвольний рух25.02.1986: «Перебудова» Горбачова як...07.07.1988: Українська Хельсинська сп...1989-1992: Конфлікт Молдови та Придні...08.09.1989: Партія “Рух”21.10.1989: Українська національна па...29.04.1990: Кінець УХС - початок УРСР12.06.1990: Глухий кут Перебудови16.07.1990: Декларація суверенітету24.08.1991: Акт Незалежності12.06.1991: Вибори президента РРФСР18.08.1991: Серпневий путч: перший не...01.12.1991: Референдум проголошення н...08.12.1991: Закріплення розпаду СРСР26.12.1991: Розпад Радянського Союзу14.08.1992: Наступна країна: Абхазія1992-2022: “Руський мір”02.07.1993: Постанова про "Основні на...21.09.1993: Економіка злочинності05.12.1994: Будапештський меморандум11.12.1994: Тактика “Захист російсько...28.06.1996: Конституція України03.07.1996: Другий термін Єльцина02.09.1996: Грошова реформа - зʼявила...31.05.1997: Договір дружби11.06.1998: Стратегія інтеграції Укра...25.03.1999: Загибель Вʼячеслава Чорно...31.12.1999: Путін спадкоємець Єльцина07.08.1999: Дагестанська війна26.08.1999: Друга Російсько-Чеченська...31.12.1999: Фатальне рішення Єльцина29.09.2003: Керченська дамба30.10.2004: Фальсифікація виборів Яну...22.11.2004: Помаранчева революція05.03.2007: Переговори з ЄС про нову ...02.04.2008: План для вступу в НАТО08.08.2008: Російсько-Грузинська Війна09.09.2008: Паризький саміт07.02.2010: Янукович президент21.04.2010: Харківські Угоди19.12.2011: 15-й саміт Україна-ЄС Київ29.11.2013: Янукович відхилив асоціац...30.11.2013: Розгін мирного мітингу30.11.2013: Революція Гідності20.02.2014: Анексія Криму21.03.2014: Підписання політичної час...07.04.2014: Окремі райони Донбасу та ...07.06.2014: Президентом України стає ...17.07.2014: MH1710.08.2014: Іловайський котел16.09.2014: Ратифікація асоціації Укр...27.02.2015: Вбивство Бориса Нємцова30.09.2015: Карт-бланш для Путіна11.06.2017: Безвізовий режим20.05.2019: Інавгурація Володимира Зе...04.03.2020: Курс залишається незмінним26.02.2021: Указ повернути Крим23.08.2021: Саміт Кримської Платформи24.02.2022: Вторгнення армії РФ
Друга Російсько-Чеченська війна

26.08.1999

Друга Російсько-Чеченська війна

Путін, щоби підняти і утвердити свій авторитет, відразу розпочинає своє керівництво Росією з кривавої сторінки – другої Російсько-Чеченської війни.

Фактично, у період 1996—1999 років Чечня була незалежною від Росії. Проте в країні наростали економічні та політичні негаразди, пов'язані з наслідками війни та післявоєнної кризи.

В республіці діяло багато непідконтрольних уряду воєнізованих формувань. Одне з таких в серпні 1999 розпочинає бойові дії на території Дагестану. Виступ придушують, але російське командування використовує його як привід для вторгнення і розпочинає другу військову кампанію проти Ічкерії, яка стане не менш кривавою ніж перша.

Численні російські політичні кола, особливо військові, висловлююють невдоволення результатами Хасав'юртських угод, вважаючи, що «чеченську проблему» не вирішено, а тільки відкладено. Висуваються небезпідставні побоювання, що Чечня послужить прикладом для інших національних автономій та народів, які історично були приєднані до Росії силоміць. Російське політичне керівництво і, перш за все, Володимир Путін, основою передвиборчої кампанії якого стала «контртерористична операція» в Чечні, виправдовує дії військових – як виконавців злочинів, так і керівників угрупування.

«Операція» триває 10 років.

Для відновлення "конституційного порядку" російське командування застосовувє тактику "випаленої землі", знищуючи не тільки укріплені позиції чеченських повстанців, а й населені пункти, історичні та релігійні пам'ятки чеченського народу, особливо у передгірській та гірській місцевості Ічкерії.

Дії російських підрозділів у Чечні викликають дедалі більше неприйняття з боку світової спільноти. СІНА і Європейський Союз піддають жорсткій критиці політику Росії у Чечні, звинувачують Москву в недотриманні міжнародних прав та висловлюються за політичний шлях урегулювання кризи.

Як і в попередні роки, Росією прокочується хвиля терористичних актів. У серпні 2000 р. лунає вибух у переході під Пушкінською площею в Москві, внаслідок якого гине 8 осіб і близько 200 поранені. Хоча організаторів не знаходять, суспільство звинувачує чеченських терористів. У жовтні 2002 р. стається трагедія у театральному центрі на Дубровці, де відбувається вистава "Норд-Ост". Влада не йде на поступки терористам і під час операції гине понад 100 осіб. 1 вересня 2004 р. чеченські терористи захоплюють школу в Беслані, де від їхніх рук та під час штурму урядовими військами гине понад 300 осіб.

Успіхом для федеральних військ стає вбивство найбільш впливових польових командирів чеченців – А.Масхадова і Ш.Басаєва. Це дає можливість досягнути відносної стабілізації ситуації на Північному Кавказі.

У 2007 р., за поданням Путіна, президентом Чеченської республіки обирають Р. Кадирова - сина муфтія А. Кадирова, загиблого у 2004 р. від рук бойовиків. Лояльне до Москви керівництво республіки спрямовує зусилля на боротьбу із залишками ісламських бойовиків і відновлення республіки, користуючись щедрими вливаннями з федерального бюджету.

Результат: перемога Російської Федерації, розірвання Хасав'юртовських угод (щодо визначення статусу Чеченської Республіки Ічкерії), оголошення Чеченської Республіки Ічкерія терористичною організацією та її знищення силами ЗС РФ.